Зачинившись на сто замків Від народу — чи від тюрми? — Через спини силовиків Розкажи, за який ти мир. Вже вмирають — і ще помруть В найкрасивішому із міст? Вимиваючи кров із рук, Розкажи нам про компроміс. Ти собі себе залишив. Зупиняєш війну? Якби ж. А під запах горілих шин Ти, напевне, спокійно спиш? Не пече тобі та межа, Що розділює нас — і «їх»? Ми не чуєм, як тобі жаль, Бо відспівуємо своїх. Ріки крові уже течуть. На країні — вогненний шов. Дзвони дзвонять — щоб ти почув. Дзвони дзвонять — щоб ти пішов.